Зараз в Україні через закриття сайтів-піратів (двох великих піратських сайтів -ex.ua, fs.to) почалася велика публічна дискусія про те, чи можна у бідних українців відбирати крадений контент.
Чому мене цікавить закриття сайтів-піратів?
Вперше я зустрівся з ліцензуванням відеоконтенту, коли співпрацював з одним із OTT-провайдерів Канади. Весь бізнес цієї компанії був побудований на піратстві та чорному контенті. Треба сказати, що на цьому вони заробляли чималі кошти, проте відсутність договорів зі всіма правовласниками дуже заважала їхньому бізнесу розвиватись. Вони практично не рекламувались, тому що боялись бути знайденими. Я відразу зрозумів, що така бізнес-модель – це прямий шлях до банкрутства.
Згодом мої партнери та я вирішили започаткувати власну OTT-платформу з українським телебаченням в США. Відразу піднялось питання легалізації бізнесу та правовідносин з українськими телеканалами. Ми склали список медіагруп та каналів, які працюють поодинці, чітко виклали свої потреби і написали індивідуального листа кожній з цих компаній з пропозицією співпраці. Практично половина каналів відгукнулись в перші 2-3 дні, деякі швидко запросили на зустріч. Відразу було відчутно, що люди, відверто кажучи, здивовані таким підходом. Всі представники українських медіа легко йшли назустріч та входили в наше становище, погодились на кращу ціну та дали безкоштовний період для розвитку бізнесу.
Виявилось, що налагодити взаємовигідні стосунки із правовласниками зовсім не важко, якщо ти цього хочеш.
І, відповідаючи на питання, поставлене на початку, я вважаю, що не те що можна, а потрібно. Ми всі хочемо жити в цивілізованому світі, хочемо, щоб вулиці були чистими, та далі смітимо і плюємо в свій же колодязь. Я переконаний в тому, що будь-яка людина, котра коли-небудь сама створила якийсь продукт, зі мною погодиться. Навіть якщо ти не вклав в це великі кошти, ти віддав цьому продукту найважливіше – свій час. Частину свого життя. Я не можу уявити собі відчуття, коли твою працю крадуть і відкрито та підло розповсюджують в комерційних цілях. Це не гідно українця, і в цьому немає ніяких людських чеснот.
Особисто я не розумію людей, які отримували від $500 тисяч до $1 млн на рік і жодного разу не задумались про те, що можна купити ліцензії, що можна підписати договір, що можна отримати певні виняткові умови, маючи таку велику кількість користувачів. Знаючи, що все це приводить до проблем із законом, конфіскації техніки, арештів, тощо.
Платити за контент – нормально
Ми всі відвідуємо кінотеатри, де за квиток платимо від 50 до 200 гривень. При цьому переглядаємо кіно лише один раз. В даний момент ми платимо правовласнику, кіностудії та кожному актору за їхню працю. Тоді чому не можна заплатити ці ж 50 чи 150 гривень за перегляд будь-якого кіно протягом цілого місяця? Особисто я давно видалив власний профіль з vk та почав передплачувати підписку на iTunes. Всього за $8 на місяць вся моя сім’я слухає ліцензовану музику в найкращій якості. Є маса інших ресурсів, де поважають авторське право та цінують роботу кожного автора якісного контенту.
Навіщо купувати кіно, коли воно доступне на піратському сайті? Для того, щоб почувати себе гідно. У цьому плані закриття сайтів-піратів – продовження Революції гідності.
Джерело: https://nv.ua/ukr/opinion/zakrittja-sajtiv-pirativ-prodovzhennja-revoljutsiji-gidnosti-284698.html
